Методи випробувань хімічних продуктів

Високоефективна рідинна хроматографія (HPLC): HPLC є важливою галуззю хроматографічного аналізу. Він використовує рідку рухому фазу та систему подачі рідини під високим{2}}тиском для закачування одного розчинника або суміші розчинників із різною полярністю в хроматографічну колонку, що містить нерухому фазу. Компоненти розділяються в колонці, а потім виявляються детектором. ВЕРХ широко використовується для розділення та визначення активних інгредієнтів у здорових продуктах харчування, харчових збагачувачах, вітамінах і білках.

Ультрафіолетова абсорбційна спектрофотометрія (УФ): УФ-детектор в основному використовується для визначення складного складу та констант стабільності. Він працює шляхом вимірювання поглинання ультрафіолетових електромагнітних хвиль певними валентними електронами в молекулах, викликаючи перехід від низького енергетичного рівня до високого енергетичного рівня, таким чином створюючи спектр. Ультрафіолетове виявлення широко використовується при випробуванні матеріалів, аналізі матеріалів і реконструкції формул у хімічній промисловості.

Газова хроматографія (GC): Газова хроматографія розділяє зразок на різні сполуки та аналізує їх у газовому хроматографі. Він підходить для кількісного та якісного аналізу різних летких сполук.

Інфрачервона спектроскопія (ІЧ): інфрачервона спектроскопія виявляє зразки на основі вібраційних мод молекул, надаючи інформацію про склад і структуру молекул у зразку. Його зазвичай використовують для систематичного аналізу тонких хімікатів.

Мас-спектрометрія (MS): мас-спектрометрія іонізує сполуки у зразку та виявляє їх у мас-спектрометрі, надаючи інформацію про молекулярну масу та структуру сполук у зразку.

Методи хімічного аналізу: ґрунтуючись на конкретних хімічних реакціях і взаємозв’язках, ці методи можуть точно виявляти різні хімічні матеріали та надавати надійну інформацію та дані для хімічного виробництва.

Аналізатор елементів: за допомогою аналізу теплопровідності високотемпературного горіння він може швидко визначити вміст вуглецю, водню, азоту, сірки та кисню в зразку.

Не-методи неруйнівного контролю: такі як радіографічне (RT), ультразвукове (UT), магнітопорошкове (MT) і пенетрантне (PT), ці методи в основному використовуються для виявлення внутрішніх дефектів у матеріалах.

Метод розсіювання світла: включаючи біле світло та лазер, використовується для морфологічного спостереження та аналізу складу матеріалів.

Термогравіметричний аналіз: використовується для вивчення зміни маси матеріалів під час нагрівання, часто використовується для аналізу термічної стабільності та характеристик розкладання матеріалів.